Кожний тест містить власне висловлення. Учень має написати роздум-міркування. Це висловлення про причини якостей, ознак, подій. У роздумі обов’язково три частини: теза, докази, висновок: 
теза – основне твердження, чітко сформульована думка; 
докази – аргументи, що її підтверджують; 
висновок, що випливає з доказів (узагальнення).

В основі роздуму лежать причиново-наслідкові зв’язки. Так, за індуктивного способу спочатку розглядають і аналізують факти, а вже потім роблять висновки, формулюють основну думку; за дедуктивного навпаки – висловлену головну думку підтверджують необхідними аргументами, міркуваннями, наводять приклади для підтвердження, роблять висновки.

Побудова тексту власного висловлення за індуктивного і дедуктивного способів

Індукція 
⇓
Наводяться факти 
⇓ 
Літературні приклади 
⇓ 
Спостереження 
⇓ 
Життєвий досвід 
⇓ 
Свідчення авторитетних осіб 
⇓ 
Висновки 
⇓ 
Головна думкаГоловна думка 
⇓ 
Літературні приклади 
⇓ 
Головна думка доводиться фрагментами 
⇓ 
Наводяться факти 
⇓ 
Спостереження 
⇓ 
Життєвий досвід 
⇓ 
Свідчення авторитетних осіб 
⇓ 
Висновки 
⇓ 
Дедукція

• Запам’ятай!

• Зміст висловлення має обов’язково відповідати запропонованій темі (поставленому завданню, сформульованій тезі).

• Структура висловлення залежить від обраного способу доведення.

• Слід уникати загальних фраз.

• Кожну думку аргументувати прикладами з життя чи художньої літератури, підкріплювати покликаннями на текст, запропонований у другій частині (якщо висловлення з ним пов’язане), цитатами тощо. Цитуючи, не спотворюйте змісту висловлення, правильно зазначайте автора.

• Важливо висловиіи власну позицію, свій погляд на ситуацію чи обставини.

• Уважно добирайте лексику для свого висловлення, вона має відповідати стилю, уникайте „русизмів”, уживання слів у невластивому їм значенні.

• Пам’ятайте, що кожне висловлення повинно мати чітку будову.

1. Теза. Учасник чітко формулює тезу висловлення, тобто підтримує або спростовує висловлену в темі думку. Можна подати дві тези й аргументувати кожну окремо (зайняти позицію „Це складне для мене питання...”, тобто водночас і підтримати, і спростувати висловлену в темі думку). 
Теза передує аргументам! Можна використати мовні конструкції на зразок „Я вважаю...”, „На мою думку...”, „Я підтримую...”, „Я погоджуюся...”, „З одного боку..., а з іншого...” тощо.

2. Аргументи. Учасник наводить принаймні два доречних докази, підстави для обґрунтування, підтвердження висловленої тези, які пов’язують її з прикладом. Учасник виявляє розуміння причиново-наслідкових зв’язків між подіями. 
Аргументи передують прикладам! Можна використати мовні конструкції на зразок „тому що”, „це доводить”, „підтвердженням цього є”, „це засвідчує”, „свідченням цього є”, „доказом цього може бути” тощо.

3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва. Учасник наводить доречний приклад з художньої літератури або інших видів мистецтва. Зазначена проблема, порушена у творі, назва й автор твору, художній образ, через який проблема розкрита, може бути наведена цитата з твору, можна також покликатися на факти з життя митців, якщо ці факти стосуються їхньої творчості. Можна використати мовні конструкції на зразок „наприклад...”, „прикладом може слугувати...”, „яскравим прикладом цього може слугувати...”, „не можна не згадати...”.

4. Приклад, що є історичним фактом або випадком із життя. Учасник наводить доречний приклад або з історії, або із суспільно-політичного життя. Учасник може покликатися на факти з життя митців, якщо ці факти не стосуються їхньої творчості. Можна використати мовні конструкції на зразок „наприклад...”, „прикладом може слугувати...”, „яскравим прикладом цього може слугувати...”, „не можна не згадати...”.

5. Логічність і послідовність. У роботі відсутні порушення причиново-наслідкових зв’язків. Робота структурована за абзацами. Використані мовні кліше, слова-скріпи, що оформлюють текст, на кшталт „по-перше”, „по-друге”, „з цього випливає”, „як було зазначено”, „повертаючись до думки”, „як можна побачити” тощо.

6. Висновок. Він відповідає тезі (перефразовує або повторює її) й органічно випливає з аргументів і прикладів. Можна використати мовні конструкції на зразок „отже”, „можна зробити висновок”, „висновком може слугувати”. Неправильно оформлений висновок, який починається зі слів „я вважаю”.

Власне висловлення може мати будь-яку тему, тому можна зорієнтуватися, прочитавши вповні художні твори шкільної програми, опанувавши програму з історії.

Щоб успішно скласти ЗНО та отримати найбільшу кількість балів, необхідно виконати творчу письмову роботу. Усього за висловлення можна отримати 20 балів: 
2 бали – за тезу; 
2 бали – за аргумент; 
2 бали – за висновок; 
4 бали – за конкретні приклади (один з літератури або інших видів мистецтва, інший – з 
життя або історії); 
2 бали – за логіку; 
4 бали – за орфографію та пунктуацію; 
4 бали – за стилістику.

Ці критерії обов’язкові. Інакше, якщо навіть абітурієнт напише ідеальний твір, без жодної помилки, без жодного виправлення, то отримає лише 8 балів.